poniedziałek , Listopad 20 2017
Kijów ul. I. Franki 40b m. 307
tel. +38 (044) 486-31-77
e-mail: zpu5@o2.pl
Home / Aktualności / Обговорення Закону України №2145-VIII «Про освіту» з представниками Венеціанської комісії та національних меншин України

Обговорення Закону України №2145-VIII «Про освіту» з представниками Венеціанської комісії та національних меншин України

Мета візиту:  обговорення з представниками органів виконавчої та законодавчої влади, а також представниками національних меншин положень Закону України   №2145-VIII «Про освіту» в процесі підготовки відповідного висновку Венеціанської Комісії.

Склад делегації:

пан Томас Маркерт, Секретар Венеціанської комісії;

пан Майкл Френдо, член Венеціанської Комісії, Мальта;

пан Ян Веларс, член Венеціанської Комісії, Бельгія;

пан Райнер Хофманн, експерт Рамкової конвенції про захист національних меншин, Рада Європи;

пан Роб Данбар, експерт Європейської хартії регіональних мов або мов меншин Рада Європи;

пані Артеміза-Татьяна Чіска, Голова підрозділу демократичних інституцій та фундаментальних прав, Секретаріат Венеціанської Комісії;

пан Мортен Енберг, Голова Офісу Ради Європи в Україні;

Разом з Венец.комісією

На зустрічі з делегацією в Офісі Ради Європи в Україні, (Київ,вул. Іллінська 8, під’їзд 7) польську спільноту представляли заступник СПУ Олена Хоменко і представник Київського товариства ім.Адама Міцкевича Гліб Бакалінський

Виступ Олени Хоменко

на засіданні Венеціанської комісії Ради Європи:

Хочу зупинитися на передостанньому абзаці 1пункту статті 7 Закону України «Про освіту» в якому йдеться про те, що «особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, гарантується право на вивчення мови відповідних корінного народу чи національної меншини в комунальних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства».

В Україні працює 5 загальноосвітніх навчальних закладів з викладанням польською мовою, де навчається 1401 учень [1] (дані 2010 року). І в цих школах починаючи з 2008 року введено в дію галузеву Програму поліпшення вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин, яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України 26 травня 2008 р. № 461.

В той же час існує біля 130 польських суботніх шкіл і пунктів вивчення польської мови при товариствах або парафіях (так звані «освітньо-культурні центри»)[2]   де навчається набагато більше дітей і дорослих. Але на жаль в законодавстві України не прописані механізми і правове підґрунтя такого навчання. (Типове Положення  про культурно-освітній центр національних  меншин України, затв. Наказом Мін.освіти і науки 06.10.2004 р. №778/49 через його недосконалість до уваги не береться).

На мою думку Україна формально ставиться до прав польської спільноти, щодо вивчення рідної мови через національно культурні товариства.

Поясню чому.

У ТРЕТІЙ ПЕРІОДИЧНІЙ ДОПОВІДІ УКРАЇНИ ПРО ВИКОНАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХАРТІЇ РЕГІОНАЛЬНИХ МОВ АБО МОВ МЕНШИН (2015 р.) відсутня інформація щодо виховання і навчання польською мовою  у навчальних закладах Києва і Київської області (ст.8 Хартії).  В той час, як в цьому регіоні проживає майже 10 тис. поляків (дані останнього перепису населення).

В законах України відсутні терміни і  визначення поняття «освітньо-культурний центр національних меншин», не прописаний механізм його фінансування.

Єдиний документ Постанова КМ УКРАЇНИ від 6 травня 2001 р. за N 433, який затвердив ПЕРЕЛІК типів позашкільних навчальних закладів і відніс освітньо-культурні центри національних меншин до позашкільних навчальних закладів.

В той же час ані в законі «Про позашкільну освіту», ані в законі « Про освіту», ані в законі «Про засади державної мовної політики» освітньо-культурні центри національних меншин не згадуються.

Виникає питання, як на місцях органи державного самоврядування створять умови для доступності позашкільної освіти шляхом формування, утримання та розвитку мережі закладів позашкільної освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб та запитів населення (п.6 статті 14 Закону України «Про освіту»), якщо в законі не прописано, що суботньо-недільні школи національних меншин відносяться до цих закладів освіти.

Коли подібні закони приймалися в Польщі проводилися консультації з усіма представниками національних спільнот до прийняття законів. В Україні ж консультації з польською спільнотою відбулися 26 жовтня, тобто вже після прийняття закону «Про освіту» і після підписання Україною та Польщею Декларації щодо логіки імплементації мовної статті цього закону.                    

Вважаю, що для вирішення актуальних питань подальшої реалізації державної етнонаціональної політики необхідно удосконалити нормативно-правову базу в цій сфері і забезпечити сталий діалог між органами влади і національно-культурними спільнотами, але не формальний, а дієвий з урахуванням позиції національних спільнот під час прийняття рішень з питань, що торкаються їх інтересів.

[1] Інформаційно-довідкові матеріали щодо освіти національних меншин, http://platformadobrychpraktyk.wid.org.pl/centrum-metodyczne/prowadzenie-szkoly/jak-zarejestrowac-punkt-szkolny/

[2] Placówki oświatowe na Ukrainie, http://wid.org.pl/wp-content/uploads/Informator-Placwki-owiatowe-na-Ukrainie.pdf

 

Comments are closed.

Scroll To Top