czwartek , Październik 19 2017
Kijów ul. I. Franki 40b m. 307
tel. +38 (044) 486-31-77
e-mail: zpu5@o2.pl
Home / Aktualności / Сумні роздуми з приводу Уроків Історії телеканалу «Рада»

Сумні роздуми з приводу Уроків Історії телеканалу «Рада»

Немає нічого гіршого і нічого більш ефективного у пропаганді ніж напівправда.

Наше сьогодення важке і турбулентне. Це тотальне зубожіння народу; брехня і залякування з екранів TV; безкінечні низькопробні кримінальні серіали; «жалісні» ток шоу про маніяків, неосвічених і майже недієздатних людей; новини лише про стихійні лиха, нещасні випадки і жахливі кримінальні події;  бездарна  і/або добре «продумана» реклами, яка демонструє меншовартість українців.

І ось на цьому тлі, як писав Сергій Довлатов «цвета рухнувшей надежды» 23 квітня 2017 р. телеканал «Рада» транслює телепередачу «Уроки» з Ярославом Кендзьором про польсько-українські стосунки.

Вважаю таке трактування історії дуже небезпечним, навіть злочинним. Поясню чому. Зупинюсь на останніх подіях в Україні, тісно пов’язаних з болючими питаннями українсько-польської історії. З січня 2017 р. розпочалися акти вандалізму щодо польських меморіалів на кладовищах України. Спочатку пошкоджено меморіал у селі Гута Пеняцька Бродівського району на Львівщині, потім у Биківні під Києвом вандали сплюндрували український та польський меморіали жертвам НКВС, у березні невідомі пошкодили два пам’ятники – у Львові та селі Підкамінь Бродівського району. У ніч на 29 березня у приміщенні Генерального Консульства Республіки Польща у Луцьку стався вибух, який кваліфіковано, як терористичний акт.

Маємо певний ланцюг подій. Мислячим людям зрозуміло, що це робиться навмисно, щоб розхитати і зіпсувати стосунки між Україною та Польщею. І на цьому тлі офіційний портал Верховної Ради – телеканал «Рада» повторює минулорічну телепередачу про депортацію українського населення з території Польщі під назвою операція „Вісла”, яка почалася 28 квітня 1947 року[1]. Поки що все правдиво.

Хочу звернути увагу на той факт, що Ярослав Кендзьор та його співрозмовник Михайло Косів політики, а не історики.

Ярослав Кендзьор народний депутат України І-VІ скликання, з третього до шостого скликання включно був членом Комітету з питань культури і духовності.

Михайло Косів, філолог за освітою народний депутат України І-ІV скликання, третє та четверте скликання – Голова підкомітету у справах релігій Комітету з питань культури і духовності.

9 вересня 1944 року  між комуністичними урядами Білоруської РСР, Української РСР і ПКНВ (Польським  Комітетом Національного Визволення, який був створений у травні 1944 року в Москві[2] ) було підписано угоди про взаємний обмін населенням у прикордонних районах.

Тобто, якщо розглядати ці події на історичному тлі того часу, то зрозуміло, що антиукраїнську політику проводила польська комуністична влада. Після переселення 1944-1946 років українське населення, яке залишилося, підтримувало ОУН і УПА, чим дуже дратувало керівництво СРСР.

Командування Війська Польського за дорученням ЦК Польської Партії Роботнічої [3] з кінця 1946 року готувало план примусового переселення українського населення з пограниччя (кресів) та розпорошення його по всій Польщі (у зв’язку з відмовою СРСР прийняти переселенців як свідомих противників радянської влади). Загибель генерала К. Свєрчевського стала лише приводом для швидкого проведення операції «Вісла».

Тому на питання, які задає Михайло Косів у телепередачі, а саме:

  1. Чому так сталося?
  2. Чи можна було оминути?
  3. Що робити сьогодні?

Є прості відповіді.

На перше: Керівною і єдиною партією в трьох вказаних країнах була комуністична партія, тому так і сталося. До речі, негативний стереотип про українців був побудований саме у часи Польської Народної Республіки.

На друге: Див. відповідь на перше.

А на третє питання ведучий передачі Ярослав Кендзьор дав дуже мудрі відповіді. Тобто вся програма була з напівправди без врахування історичного контексту, а закінчення дуже правдиве. Як влучно сказав Михайло Косів, після чергового зачитування вирваних з контексту тез, «…правда у кожного своя». У пана Михайла така правда: «ІІ світова війна почалася 22 червня 1941 року».

Що тут скажеш?

Про те, що Радянський Союз вступив у Другу світову війну 17 вересня 1939 р. на боці нацистської Німеччини, мабуть він не чув. Червона армія без оголошення війни перетнула польський кордон та рушила на захід. Радянські війська допомогли Вермахту зламати польський опір під Перемишлем та Брестом. 22 вересня капітулював Львів, обложений із заходу Вермахтом, а зі сходу – Червоною армією. 27 вересня в Бресті пройшов спільний німецько-радянський парад[4].

Під час передачі були використані архівні відео, де на камеру говорилося про те, як зле українцям живеться у Польщі і як добре полякам на Україні: «Все для них робиться і костели їм повіддавали…» Це окрема тема, тому не буду цього коментувати.

Ще хочу зупинитися на лексиці Ярослава Кендзьора. При інтерпретації історичних подій він піднімав питання, які ніколи в Польщі не розглядалися, як наприклад повернення кресів, використовував такі словосполучення, як «поляки хизувалися» і т.д. Дійсно, до території кресів поляки мають сентимент, але ж це зрозуміло, бо у 1939 році на теренах  кресів проживало 13 млн. поляків, а це була одна третина Польщі. На мою думку, мета передачі – розхитування добросусідських відносин між Україною та Польщею, шляхом формування негативного образу Польщі в свідомості пересічних українців.

Як свого часу сказали президенти Віктор Ющенко та Лєх Качинський: «Україна та Польща вибрали дорогу порозуміння, а історію залишимо історикам». Іншими словами, історичні питання потрібно  розглядати не в політичній, а тільки в науковій площині!

Для чого два давніх приятеля розіграли такий фарс на офіційному каналі ВР України? Мабуть хотіли зіграти на національних почуттях, звичайно, на користь третьої сторони.

23 квітня 2017 р.                                                                                                                      Заступник Голови Спілки Поляків України

Олена Хоменко

Посилання:

[1] https://pl.wikipedia.org/wiki/Akcja_

[2] Зашкільняк Л. Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів, Львів, 2002

[3] Назви подаються відповідно джерела.

[4] http://guangzhou.mfa.gov.ua/ua/news/consular-news/36052-%

 

Comments are closed.

Scroll To Top